Придністров’я (Придністровська Молдавська Республіка)
Прикордонні пости з’явилися внізапно. Спочатку – миротворчий пост. Потім – шлябан Придністров’я. Я – за звичкою Шенгену – дав паспорти в будку, мені віддали їх і сказали припаркуватися справа на майданчику. З’явився мандраж)))) Перед тим, як стати на майданчик, нас ще додатково перевірили митники? прикордонники? (завжди їх путаю)
Для тих, хто ще не був і кому цікаво – в паспорті нічого не ставили. Ми сказали, що ми туристи на пару годин в Бендери і Тирасполь. Нам запропонували видати транзитний талончик на 12 годин, і щоб якщо що – ми його продовжили на любому посту. Ми сказали, що по любому довше не будемо, Але нам наполягли, що про всяк випадок щоб ми пам’ятали. І сказали, що дорогам в Придністров’ї позаздрять німецькі автобани.
Погоджусь, що в Придністров’ї чисто. Форт в Бендерах – суперчистий і охайний форт, на який ми потратили максимум хв 30, щоб все обходити і почитати і пофотографуватися.
Дивна економіка Придністров’я
Їхній рубль до російського рубля ~1:4, до гривні ~1:2.
В замку ми намагалися заплатити карткою, зчитуючи QR-код, але мене кидало тільки на сайт якогось місцевого банку. Тоді нам сказали, що приймають любу валюту: грн-дол-леї-еуро-зл…
І ми почали шукати 5,5 дол чи 90 лей чи 5 еуро… ну не було в мене таких купюр, а здачі вони взагалі ні з чого не хотіли давати, але ми нашкребли 6 доларів, і з них здачі таки не дали))))
Перше враження про Придністров’я
Заїжджаєш в країну «Шериф» – заправки, мойки, торгові центри, магазини, фітнес-центри – все під одною торговою маркою…
Радянський союз – архітектура
Пам’ятники Котовському, Леніну, Суворову, музей Котовського, пам’ятник танку…
Підозри про банківську систему
…у мене почали продовжуватися, коли ми проїхалися і пройшлися по Тирасполю. Банкоматів не так багато було на вулицях, хоча якісь банки були, і ми все-таки, не маючи місцевої валюти, вирішили зайти і пообідати в одне з центральних кафе «7 п’ятниць», майже навпроти міської ради. Погодували нас дуже круто, до відвалу, хоча придністровське (як і молдовське) пиво – такоє собі, і врешті, коли принесли чек, я пішов міняти гроші, бо таки вияснилося, що банківська система Придністров’я нагадує український «Ощадбанк» з його намаганням ввести НСМЕП (Національну систему масових електронних платежів – типу аналог мастеркарду і візи) і несумісністю з іншими системами.
В Придністров’ї є дві місцевих системи, жодна з них не підтримує міжнародні платіжні системи і найти робочі банкомати, які би тупо видавали з вашого мастеркарду чи візи місцеву валюту – такого нема. ((((( Вірніше, я один найшов, але на ньому – мабуть перманентно – писало «не работает».
Тому взявши гривні і помінявши їх на купони – нагадують ще ті радісні часи української тимчасової валюти – я повернувся і заплатив за обід, після чого ми пішли назад до машини центром, і дорогою на всі залишкові місцеві гроші закупили собі кави і чаю на винос.
А далі – 600 км до Львова одним рейдом. В 17 виїхавши з Тирасполя – в 3 ранку у Львові.
Поїхавши з Тирасполя вже не в напрямку Бендер, а північніше, ми з розгону в сутінках при швидкості в 90 км/год ледве не влетіли в пост, який стояв собі, як будка сторожа в колгоспі…
Для виїжджаючих з Молдови
…якщо пам’ятаєте про віньєтку, яку спочатку ніхто не перевіряв, все-таки митник намагався перевірити при виїзді з Молдови, спочатку забравши паспорти. А оскільки я був в роумінгу, і провтикав завантажити підтвердження про саму електронну віньєтку раніше – то митник чекав хв 10, поки я не найду на дропбоксі, пошукаю в пошті, завантажу з пошти і врешті покажу йому на телефоні. По базі було в падла пробити???!!!…
Зрештою, кордон з Молдовою – що екологічний пост на Волинь або пост ДАІ на Закарпатті – пролітаєш непомітно.
Короткий погодний підсумок поїздки.
Львів. ❄️Холодно, легкий морозець. Легка траса, спокійна їзда. Чернівці, 🌬мороз сильнішає, дорога гіршає, швидкість меншає. Зранку уже -5…-7… Давач на приборній панелі показує 🛠«Перевірте мотор». Я вже знаю, що то просто холодно нашій блондинці. Кордон з Молдовою, початок Молдови, все, аж до Кишиніва – 💨туман, молочний, стіною, наче туман війни в іграшках, а дороги – наче після війни в іграшках. В Кишиневі трішки прояснюється, трішки теплішає, десь до нуля, але туман зранку був, і аж до Придністров’я. Зате пройшовши кордон і заїхавши в Бендери – ☀️🌈💥 сонце, тепло, наче в Одесу в золоту осінь попав, +5, може й усі +10… Жарко…
Дорога назад
З Придністров’я і тепла і сонця – знову у Молдову… ☂️Дощ, 🌤⛅️🌥холодає, темніє, умови починають гіршати… Кордон з Україною – вже сніг, все засніжене, починає падати сніг, вертатися полярна ніч, дороги покращуються значно – то до Молдови я думав, що в Україні хрінові дороги, а повернувшись – як на трек формули 1 повернувся, 130-140 спокійно тиснеш і не думаєш, чи бігають молдавани по дорогах, як привиди, і чи ями посеред траси. З Франківська на Львів, по 12 ночі, вже 7 годин в дорозі, очі, як в сови 👀👁🧟♀️ – великі і невидющі, тільки сови бачуть вночі, а я нє. Бо не тільки темно і дощ, ☔️💦💧 бо починається вже злива, починається вже ❄️💦мокрий сніг. Бо на кордоні з Львівською областю починається хрєнь: 💦дощ, ❄️сніг, 🌫туман, і 🌫🌫🌫туман такий, що метрів 20-30 якщо і видно, то тільки з підфарниками, і тільки якщо приглядатися, і тільки якщо по прямій…
Добре, що добрий навігатор показує всі повороти вперед, і йдеш, як летюча миша – по ультразвуку від приборів…🦇
І тільки вдень 26 листопада 2018 року починаєш розуміти, чому тобі той туман нагадує туман війни…
Спокою вам в дорогах 🛣 і відкритих мап і територій.
