Мудрість Рівності

І створив Бог всіх ⚖️рівними…

Часто і багато говорячи про Дзеркальну Мудрість (я про це теж говорив отут), ми забуваємо, що є ще друга мудрість – Мудрість ⚖️Рівності.

Мудрість ⚖️Рівності каже, що всі рівні і все рівне, все рівнозначне, все однакове: слони і комарі, люди й інші живі істоти, жінки й чоловіки, діти і дорослі, люди і боги, біле і чорне, небесні тіла і вакуум, сансара і нірвана, рай і пекло, Бог і Диявол – це все одне і єдине.

Ти вважаєш, що є бідні і багаті, що є достойні і недоторкані, є можливості і є карма? Ти думаєш, що якось і десь тебе в житті обділили, недодали, недолюбили?

Це означає, що ти забув про Мудрість Рівності. Бідні і багаті – рівні люди, достойні і недостойні – часто бувають ті самі люди, тільки в різний час ми їх сприймаємо по різному, в когось були більші чи кращі можливості – ні, в усіх були ті самі можливості, ті самі здібності.

За Мудрістю Рівності ми усі народжуємося однаковими, навіть якщо в когось нема ноги, є порок серця, чи все суперчудово – це все єдині вхідні умови цього життя, єдиний канал народження.

Мудрість Рівності заперечує дуалістичність як протилежності, вона стверджує дуалістичність як шкалу, як діапазон🎚:

  • від 🌑чорного до 🌕білого – лише рівень освітленості,
  • від 🛐бідного до ⚜️багатого – лише рівень працездатності,
  • від 👶громадянина до 🧙‍♂️лідера – лише рівень відповідальності.

Ми рівні так само, як і рівні з нами інші істоти, як і усі варіанти, які у нас бувають у житті, рівні за своїм значенням. Тому виокремлення якихось заслуг чи можливостей – це лише порушення Мудрості Рівності.

І тут навіть хочеться сказати, що навіть Мудрість чи Закон чи Правило чи Постулат – це все рівне. Проблема людства в тому, що ми маємо звичку інтерпретувати чітку, структуровану інформацію.

Написано на заправці «Не курити»🚭 – все рівно найдеться хтось, хто спеціально це буде ігнорувати. Говориться «Обережно, небезпека»☢️⚠️ – все рівно хтось махає рукою і попадає чи в автоаварію, чи взагалі в щось таке…

Мало хто сприймає інформацію як інформацію, а не як емоційну складову – бракує Мудрості Рівності. Ми самі собі вигадуємо вітряки, як Дон Кіхот, і успішно постійно і неперервно з ними ж і боремося.

Таких прикладів не обійняти і не перерахувати, і потрібно переслідувати самого себе в таких речах, переслідувати, як мисливець переслідує жертву: повільно, впевнено, обережно, бо від цього залежить усе подальше життя, поволі усуваючи усі перешкоди, злидні на шляху, і наближаючись до досконалості.

Приймайте усе, як єдине і неподільне, приймайте усе, як рівнозначне, приймайте усе, як себе. Тільки спочатку навчіться приймати себе. Так каже Мудрість Рівності.

Спокою і мудрості вам.

Залишити відповідь

Повернутись вверх